Протидія булінгу

Протидія булінгу

Згідно з положеннями Закону України «Про повну загальну середню освіту» на кожному рівні повної загальної середньої освіти освітній процес має організовуватися в безпечному освітньому середовищі, складовими якого є унеможливлення заподіяння учасникам(-цям) освітнього процесу фізичної, майнової та/або моральної шкоди, зокрема шляхом фізичного та/або психологічного насильства, експлуатації, дискримінації за будь-якою ознакою, приниження честі, гідності, ділової репутації (булінг (цькування), поширення неправдивих відомостей тощо).
Нормативно-правові акти, які регулюють діяльність закладів освіти з протидії булінгу:
– Закон України «Про освіту»;
– Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)»;
– Постанова КМУ від 03.10.2018 р. № 800 «Деякі питання соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, зокрема таких, що можуть загрожувати їхньому життю та здоров’ю»;
– Наказ МОН України від 28 грудня 2019 року № 1646 «Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти»;
– Лист МОН України від 29.12.2018 р. № 1/9-790 «Щодо організації роботи у закладах освіти з питань запобігання і протидії домашньому насильству та булінгу».
Визначення поняття «булінг» надається в ст. 173-4 КУпАП та п. 3 ст. 1 Закону України «Про освіту».

Булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, також із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого(-ої) (ст. 173-4 КУпАП та п. 31 ст. 1 Закону України «Про освіту»).
Типовими ознаками булінгу (цькування) є:
-систематичність (повторюваність) діяння;
-наявність сторін – кривдник(-ця) (булер), потерпілий(-а) (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);
-дії або бездіяльність кривдника(-ці), наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого(-ої) інтересам кривдника(-ці), та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого(-ої).
Учасниками освітнього процесу є (Закон України «Про освіту», ст. 52):
-здобувачі освіти;
-педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники;
-батьки здобувачів освіти;
-фізичні особи, які провадять освітню діяльність;
- інші особи, передбачені спеціальними законами та залучені до освітнього процесу у порядку, що встановлюється закладом освіти.
Варто пам’ятати, що булінг (цькування) відрізняється від сварки або конфлікту між дітьми кількома типовими ознаками:
-по-перше, це систематичність (повторюваність) діяння – вчинення різних форм насильства (фізичного, економічного, психологічного, сексуального, також і за допомогою засобів електронної комунікації) двічі і більше разів стосовно однієї і тієї ж особи;
-по-друге, булінг (цькування) майже завжди має злий намір, коли метою дій кривдника(-ці) є умисне заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страху, тривоги, бажання підпорядковувати потерпілого(-у) своїм інтересам та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого(-ої);
-по-третє, для булінгу (цькування) характерний дисбаланс сил – владний дисбаланс між кривдником(-цею) і потерпілим(-ою) (асиметричні відносини), різниця у фізичному розвитку, рівні соціально-психологічної адаптованості, соціальному статусі, стані здоров’я (наявність інвалідності чи особливих освітніх потреб), ментальному розвитку тощо;
-по-четверте, відсутність розкаяння у кривдника(-ці).
Конфлікт однолітків
Слід відрізняти насильство між дітьми від звичайного конфлікту однолітків.
Конфлікт однолітків має такі основні характеристики:
-відсутні ознаки (фактори) насильства – не має наміру завдати шкоди іншому(-ій); не має непропорційної сили; не має серйозних наслідків для дітей, які перебувають у конфлікті.
-учасники(-ці) конфлікту можуть:
--навести причини, чому вони конфліктують;
--знайти взаємоприйнятне вирішення конфлікту;
--вільно вести переговори для задоволення своїх потреб;
--змінити тему і вийти з конфліктної ситуації.
У разі виявлення працівниками(-цями) закладу освіти конфлікту між однолітками необхідно:
-припинити агресивні дії між учасниками(-цями) конфлікту;
-провести бесіду з кожною зі сторін конфлікту, спостерігачами конфлікту (за наявності), дотримуючись відновного підходу та відповідних правил спілкування;
-впевнитись, що в даній ситуації відсутні ознаки насильства;
- запропонувати сторонам конфлікту, для його вирішення, звернутись до педагогів та адміністрації закладу;
-проінформувати педагогів (за потребою).

Види булінгу
Фізичний булінг – штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси, «сканування» тіла, нанесення тілесних ушкоджень тощо.
Економічний булінг – крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей жертви, вимагання грошей тощо.
Психологічний булінг – принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміки обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж тощо.
Сексуальний булінг – принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, зйомки у переодягальнях, поширення образливих чуток, сексуальні погрози, жарти тощо.
Кібербулінг – приниження за допомогою мобільних телефонів, інтернету, інших електронних пристроїв (пересилка неоднозначних фото, обзивання по телефону, знімання на відео бійок чи інших принижень і викладання відео в мережу інтернет, цькування через соціальні мережі).

Причинами виникнення булінгу (цькування) у міжособистісних взаєминах можуть бути різні чинники, які можна поєднати у чотири групи: особистісні, сімейні, соціальні, оточення (середовище).
1. Особистісні чинники – це фізичні чи психологічні особливості дитини (індивідуальні особливості фізичного, психічного, інтелектуального розвитку, зовнішності тощо). А саме:
- Розлади та порушення в розвитку дитини. Так, ініціаторами булінгу (цькування) можуть бути діти, які мають певні індивідуальні психологічні особливості і, як наслідок, агресивну поведінку (синдром дефіциту уваги, гіперактивності, розлади поведінки, біполярний розлад, опозиційний розлад, посттравматичний стресовий розлад та інші).
- Будь-яка інакшість – відмінність дитини від інших дітей, наприклад, зовнішній вигляд, стан здоров’я, національність тощо.
- Іноді діти вважають булінг (цькування) прийнятним способом самоствердження та завоювання авторитету в очах друзів та однолітків: стати популярними, керувати, мати вплив на інших, привернути увагу, змусити інших їх боятися та поважати. Ця причина має більшу вірогідність у період переходу з початкових до середніх та з середніх до старших класів, а також, коли у класі з’являються нові учні/учениці.
- Спосіб поведінки дитини – коли дитина проявляє або не проявляє активність, на яку від неї очікує більша частина групи (класу) (відмінник(-ця), двієчник(-ця), занадто активний(-а)/пасивний(-а), експресійний(-а)/закритий(-а)).
- Намагання компенсувати невдачі в навчанні, суспільному житті тощо. Так, деякі діти булять через заздрість успішнішим учням/ученицям, через кращі або крутіші речі, одяг, гаджети.
2. Серед сімейних чинників, які визначають агресивну поведінку дитини та можуть призводити до булінгу (цькування), слід виокремити:
-брак близьких стосунків у батьків з дитиною та відсутність їхньої уваги до неї (позбавляє дитину можливості ділитись з рідними своїми проблемами та труднощами у спілкуванні);
- слабкий або занадто сильний (авторитарний стиль спілкування) контроль над дитиною.
Наприклад, якщо батьки не дають дитині спокою через оцінки, кричать на неї, позбавляють прогулянок і спілкування, не залишаючи час для відпочинку, то дитина поводитиметься в школі так само;
- гіперопіка над дитиною. Наприклад, коли дитина виходить із сімейного оточення у зовнішній світ, вона не здатна самостійно вирішувати проблеми, не розуміє важливості прийняття інших людей тощо;
- тиск або жорстоке поводження батьків, що призводить до сприйняття дитиною навколишнього світу як постійного джерела загрози. Наприклад, якщо дитина в родині засвоює, що сварки, бійки, образи, критика та приниження іншого є єдиним засобом висловити своє невдоволення, то в подібній ситуації в школі дитина починає діяти за звичною для неї схемою;
- домашнє насильство. Дитина, що потерпає від домашнього насильства, є не тільки постраждалою, а може стати і кривдником(-цею).
3. Чинники середовища. Найбільш розповсюдженими чинниками, які призводять до появи булінгу (цькування) в закладі освіти, є:
- ігнорування проблеми на рівні закладу освіти. Іноді педагогічний персонал закладу освіти відмовляється визнавати випадки булінгу (цькування) в групі (класі) або закладі освіти в цілому, просто ігнорує це явище;
- відсутність цілісної системи щодо створення безпечного освітнього середовища:
-відсутність сприятливого соціально-психологічного клімату в закладі освіти; комплексних заходів щодо протидії насильству щодо дітей; впровадження відновного підходу та відновних практик в освітній процес закладу освіти; створення безпечних умов під час освітнього процесу;
- відсутність розроблених алгоритмів, механізмів, політик виявлення та реагування на ситуації насильства, булінгу в закладі освіти;
- низький рівень знань учасників освітнього процесу з питань протидії та запобігання насильству, булінгу. Низький рівень ідентифікації та самоідентифікації постраждалих від насильства, булінгу;
- пріоритетність у роботі з дітьми, постраждалими від насильства, булінгу. І як наслідок, приділення недостатньої уваги роботі із дітьми-спостерігачами/свідками та кривдниками(-цями);
- використання статево-рольового підходу в освітньому процесі замість ґендерного підходу;
-авторитарний стиль навчання. Іноді вчителі(-ки) самі можуть бути ініціаторами булінгу(цькування), коли учень/учениця розглядається як об'єкт педагогічного впливу, а не рівноправний партнер(-ка). Вчитель(-ка) особисто приймає рішення, без урахування думок учнів/учениць, встановлює жорсткий контроль за виконанням своїх вимог, внаслідок чого учні/учениці втрачають активність, характеризуються низькою самооцінкою та агресивністю.
При авторитарному стилі навчання сили учнів/учениць спрямовані на психологічний самозахист, а не на засвоєння знань та особистий саморозвиток;
- виокремлення вчителем(-кою) будь-якого(-ої) учня/учениці як позитивного або негативного прикладу для інших часто призводить до нездорового суперництва, яке у майбутньому переростає у булінг (цькування) цієї дитини.
4. Соціальні чинники – це стереотипи, культурні норми, соціальна та економічна нерівність, вплив інформаційних технологій (ЗМІ, інтернет, ігри, фільми тощо):
- ґендерні стереотипи;
- сексуальна орієнтація. Про поширення булінгу (цькування) за ознакою сексуальної орієнтації свідчать результати дослідження, проведеного ВБО «Точка опори» у 2018 році, згідно з яким 48,7% опитаних ЛГБТ-учнів та учениць почувають себе у небезпеці в закладі освіти через свою сексуальну орієнтацію;
- соціальна та економічна нерівність – є досить розповсюдженою причиною булінгу (цькування) в закладі освіти. Учні/учениці із забезпечених сімей або з сімей з високим соціальним статусом можуть зневажливо ставитися до учнів/учениць із малозабезпечених сімей;
- представники етнічних меншин, вимушено переміщені особи, мігранти частіше за інших підпадають під булінг (цькування) в закладі освіти навіть з боку педагогів;
- діти, які стають об’єктами зневажливого ставлення інших, можуть проявляти насильницькі дії проти своїх кривдників(-иць), що стає способом відновлення справедливості та самоствердження;
- популяризація насильницьких моделей поведінки на телебаченні, в кінематографі, в мережі інтернет тощо.

Наслідки булінгу.
Булінг (цькування) у закладі освіти призводить до значних соціальних і психологічних наслідків для всіх учасників цього процесу: кривдника(-ці) (булера), потерпілого(-ої) (жертви), спостерігачів.
Наслідки булінгу можуть виходити далеко за межі закладу освіти та впливати на найближче оточення дитини, на її майбутнє життя. Ці наслідки можуть виявлятися, як одразу (так звані «прямі»), так і через довготривалий час («віддалені»). Найважче наслідки булінгу (цькування) позначаються на потерпілому(-ій) (жертві).
До прямих наслідків для потерпілого(-ої) (жертви) булінгу (цькування) належать: фізичні травми та ушкодження; гострі психічні порушення (страх, тривога, гнів), які можуть проявлятися у прагненні кудись тікати, сховатися, у зовнішній байдужості тощо.
Віддаленими наслідками булінгу є серйозні порушення фізичного, психічного та соціального стану дитини, які неминуче позначаються на її подальшому житті.
Жертви булінгу переживають важкі емоції – почуття приниження і сором, страх, розпач і злість. Булінг вкрай негативно впливає на соціалізацію жертви, спричиняючи:
- неадекватне сприйняття себе – занижена самооцінка, комплекс неповноцінності, беззахисність;
- негативне сприйняття однолітків – відсторонення від спілкування, самотність, пропуски уроків у школі;
- неадекватне сприймання реальності – підвищена тривожність, різноманітні фобії, неврози;
- девіантну поведінку – схильність до правопорушень, суїцидальні наміри, формування алкогольної, тютюнової чи наркотичної залежності.
Вчені ВООЗ вказують також на медичні наслідки впливу булінгу. Знущання над дітьми призводить до:
- соматичних наслідків – таких, як головний біль, біль у спині та животі;
-психологічних розладів (депресія, поганий настрій, нервозність, почуття самотності й думки про суїцид);
- психологічної дезадаптації – неспроможність сформуватись повноцінному індивіду, який би відповідав вимогам суспільства;
- розвитку стійких моделей асоціальної поведінки, серед яких – агресія, насильство;
- поширення алкоголізму та наркоманії через замовчування.

ТЕЛЕФОНИ ДОВІРИ:

Дитяча лінія 116 111 або 0 800 500 225 безкоштовно з стаціонарного
телефону або 772 безкоштовно з мобільного

Гаряча телефонна лінія щодо булінгу 116 000;

Гаряча лінія з питань запобігання насильству 116 123 або 0 800 500 335;

Уповноважений Верховної Ради з прав людини 0 800 50 17 20;

Уповноважений Президента України з прав дитини 044 255 76 75;

Центр надання безоплатної правової допомоги 0 800 213 103;

Національна поліція України 102.

Відділ соціального захисту населення Зорянської сільської ради, фахівець з соціальної роботи – 068 184 70 81

Телефон довіри м. Рівне 22 22 21, 067 762 06 06, 066 969 77 10

Відділення матері та дитини ( відділення створене для тимчасового проживання жінок на сьомому-дев’ятому місяці вагітності та матерів з дітьми віком від народження до 18-ти місяців, які опинилися в складних життєвих обставинах) – м. Рівне, вул.. П. Могили, 57. Тел.. 68 40 39

Рівненський обласний соціальний гуртожиток Рівненської обласної ради м. Рівне, вул.. П. Могили, 57. Тел.. 68 40 39, (0362) 22 34 36

Центр соціально-психологічної допомоги ( надає допомогу громадянам та сім’ям з дітьми, які опинилися у складних життєвих обставинах, для сприяння їх якнайшвидшому поверненню до нормальних умов життєдіяльності) м. Рівне, вул. Будівельників, буд. 1 тел. 67 14 47, 63-24-89